UA | RU | EN | PL

Роди з доулою. Наш досвід


Роди з доулою. Наш досвід.
 

Спробую в цій статті хоч трошки розкласти по поличках весь процес пологів, яку участь в цьому брала доула, я як чоловік, лікарі, як медперсонал і так далі.

                                                                                           Технічні моменти

Я не лікар, термінів не знаю, наразі описую процес з тої точки зору, свідком якої я був. Тому якщо будуть претензії до визначень і так далі - це не до мене, я взагалі більше інтуїтивно приймаю рішення, хоча потім завжди знаходжу потрібну аргументацію.

                                                                                             Передісторія

Перший наш син, Нестор, якому зараз 3 роки, народився в 2014 році. Звичайно, що перші пологи були плановані і ми домовились з якимсь лікарем на Джамбула. Але в останній момент дружина вирішила, що він все-таки їй не підходить і спробувала домовитись з В.Надіжком. Але не встигли, бо пологи почались швидше і Надіжко був зайнятий на якихось конференціях. Відповідно ми трохи з ризиком їхали на чергову бригаду на Мечнікова. Сам процес був трохи стимульований, тобто сказали піти купити таблетки окситоцину - пішов купив, добре що дружина їх регулярно випльовувала, поки була можливість і ніхто не бачив. Сам процес був досить стресовий. Консультації відсутні повністю, ставиш якісь запитання, тебе словесно м'яко, але по формі жорстко відправляють подалі. Ну і фінал, самі роди, то мене вигнали з родової і я без досвіду просто чомусь не опирався і відповідно останні хвилини чекав за дверима. Тобто фінально ніби все ок, тому що дитина народилась здорова і ніби все добре. Але ось цей весь супровід, коли лікарі нічого не говорять, не пояснюють, роблять що вважають за потрібне - дуже і дуже не подобався. Тому, коли дружина завагітніла вдруге, питання вибору лікаря стояло дуже жорстко, тому що лікарі, яким я б довіряв були відсутні в принципі, а всім решта довіри не було ніякої. Базовим був варіант як і раніше їхати на чергову бригаду і просто максимально опиратись стимуляції природніх пологів. Але десь на 7 місяці дружина мені випадково щось сказала за доулу. Як тільки я прочитав перших кілька речень, хто такі доули і для чого вони потрібні - вибір був однозначний - тільки доула і ніяких домовлень з лікарями. Фактично далі питання було тільки в тому, щоб забронювати конкретну доулу, оскільки їх на той момент було 3 на весь Львів. Домовились, підписали договір, і далі вже власне абсолютно спокійно чекали на роди.

                                                                                                     Роди

Родовий процес почався фактично в 6 ранку(перші перейми), далі ми потихеньку зібрались, відвезли малого до баби (це десь було +/- 11 ранку), далі забрали доулу по дорозі і орієнтовно біля 12 ранку були в медінституті. Само собою здивування - хто ваш лікар, а лікаря немає, я так розумію розподілили між собою чергу і нас "взяла" чергова лікар. Імен не вживаю, тому що не бачу в цьому ніякого сенсу, оскільки проблема медицини не в іменах, а в системі, тому ім'я гвинтика в принципі не грає ніякої ролі. Отже лікар з разу з порога почала виясняти хто це окрім чоловіка, бо ніби-то не можна вдвох допомагати (перші лякалки, які суперечать прортоколу), як вияснила що це доула, трохи заспокоїлась і почали нас оформляти, оскільки відкриття було вже 4-5см. Далі була родова палата. І подальші лякалки і нагнітання, що ми такі погані і хочемо родити самі, а якщо щось піде не так, то відповідальні будуть лікарі. По суті от саме це в різних інтерпретаціях супроводжувало пологи досить довго. Це дуже сильно тисне психологічно. Тобто лікар постійно тисне на те, що він профі, який вчився 10 років, а доула, це неспеціаліст і рік навчання - це просто ніщо. Тобто... лікар будь-яким способом шукав можливості схилити мене на свою сторону. Дуже сильно посилив конфліктну ситуацію план пологів. Тут була моя помилка, я його прочитав, він був дуже жорсткий і безапеляційний з юридичної точки зору, але я для себе вирішив, що перебор в принципі не зашкодить, тому що швидше дійде. Незважаючи на те, що план пологів не є юридичним документом, а це просто план, який може піти по плану а може й не піти, але лікар на нього зреагувала як бик на червону шмату і пішло-поїхало. Там був просто вкінці пункт про судове переслідування. Тобто така собі теж лякалка, тільки зі сторони пацієнта. В цей момент мені з голови вилетіло, що план пологів все-таки це рекомендація і відповідно мене дуже легко вивели з себе. В результаті вони почули про свою тактику ведення пологів дуже багато "хорошого", я спустив пару, далі жорстко настояв на своєму і фактично, як мені вже тепер виглядає, як тільки від мене прозвучала фраза, що нам тут не дадуть нормально родити, поїхали... якось конфлікт почав себе вичерпувати. Потім я ще згадав, що це ніби і не документ, на всяк випадок глянув в інтернеті, знайшов підтвердження, що такий документ лікар не підписує, заспокоїв лікарку, що вона його не буде підписувати(хоча хоробрилась і намагалась сказати, що підпише)... і десь з того моменту пологи пішли нормально далі. Ну як нормально... орієнтовно о 15 годині перейми стали набагато сильнішими, але нас постійно смикали і нагадували, що родити буде дуже довго, десь до 22 вечора, типу будьте готові, що це ви будете мучитись, лікарці байдуже. Потім показували графік перебігу пологів, в якому були лінії очікування і дії, це їх якийсь юридичний документ, який вони постійно заповнюють. Я його толком не дивився навіть, бо розумів, що просто шукають способу вплинути, якщо не нахрапом, то інтелектуально (логічно, що такий графік треба читати з якимось довідником хоча б, якщо бачиш його вперше). Тобто дрібні провокації були постійно, то доулу розпитували про її досвід і чим займалась, то мене детально розпитували, а чому це я не довіряю лікарям. Ще були якісь моменти, відверто кажучи, я їх просто вже не пригадаю. Це все з розряду того, що коли є вузькопрофільний спеціаліст, то просто нереально з ним тягатись по теорії. Дуже легко тиснути. Далі було ще більше відкриття, майже 9, тоді ж спустили води (це був перший медичний момент, де лікар чи акушер дійсно були потрібні). Перейми ставали сильнішими, десь орієнтовно з 16 години дружина лягла на крісло. Сам процес був досить спокійний, тому що власне я мав збоку хорошого спеціліста з моє точки зору (не з лікарської), який чітко знає, чи все йде добре чи ні, чи появились якісь проблеми чи ні. Тобто на відміну від перших родів я звільнив свою голову від переживань на тему того, що лікарі щось поламають, поки їх не треба. І десь так і було далі. Звичайно, що коли конфлікт був вичерпаний, то лікар давали в принципі досить толкові поради, супроводжувала на фіналі роди, коли вже пішли потуги, але власне, якщо вона десь клала руку на живіт, а доула на це не реагувала - значить так і має бути (це до пункту про видавлювання дитини - першу дитину видавлювали, а дружина, замість того, щоб зосередитись на потугах, била лікаря по руках... в нас видавлювання заборонене з 1992 року...). Якщо дружина чогось скрикувала, бо її заболіло, коли шийку поправляли, а доула на це ніяк не реагувала - це теж десь очевидно було нормальним. Але ще раз підкреслюю - збоку була людина, якій я довіряв. Далі в принципі все теж стандартно - дитина народилась, поклали на маму, закутали, вже не сперечались з неонатологом, яка почала кричати, що не можна бачте мокру дитину на маму класти, треба витерти...трохи витерли, поклали, потім я перерізав пуповину, яка вже перестала пульсувати (на цьому теж ми наголошували). Далі вже була виключно медична робота - почистити (вийшли не всі плідні оболонки), зашити розриви, де порвалось по старому шву і так далі. Знову ж таки, аж тоді все було коректно - пояснили, для чого капати окситоцин - я, порадившись з доулою, підтвердив, коліть. Крапельницю підключили вже після виходу плаценти, після офіційного завершення пологів. Чому - тому що інколи невелика перестраховка вже не шкодить, але може принести користь.

                                                                                                        Висновки

1. Наша медицина взагалі не готова до природніх пологів. Це вважається пережитком минулого, ледве не диким способом народити дитину. Те що це просто ідеальний спосіб, коли вагітність проходить нормально і немає жодних протипоказань - медиків поки що не хвилює.

2. Вони не в курсі, точніше не хочуть признавати той факт, що інколи при стимуляції пологи тривають насправді довше ніж природно. Дуже мала вибірка - це наш маленький досвід. Перші стимульовані пологи почались вночі, дитина народилась в 16-15. Другі без жодної стимуляції дали навіть десь швидший результат. Окрім того після перших родів дружина була як в тумані і з загальмованою реакцієюм і дуже вимучена. Окрім того, стороннє вливання окситоцину викликає стрімкий прихід молока і гіпотетичні проблеми з грудьми і налагодженням лактації. Другі роди - все при пам'яті, все набагато спокійніше (незважаючи на кошмарний психологічний тиск), набагато менша втома.

3. Лікарів теж можна зрозуміти. Вони з огляду на стаж роботи бачили безліч складних ситуацій, допомагали виходити з критичних моментів, рятували життя породіллі чи дитини. Природніх пологів вони не бачили в принципі (бо для чого тоді лікар?), тому і з найприроднішими пологами будуть "дути на холодне" і убезпечувати себе від гіпотетичних ускладнень.

4. Доула - це дуже свідомий вибір. В першу чергу шукайте лікаря, який готовий нормально працювати з доулою, розуміє і нормально сприймає природні пологи за умови перебігу вагітності, яка дозволяє природні пологи. Це є дуже важливим моментом. Цілком логічно, що є певний процент вагітностей, в яких може допомогти тільки лікар, доула може хіба що підтримати психологічно.

5. Доула - це хороший захист від лікарів-неадекватів, які стимулють, тягнуть за голівку, видавлюють і так далі. Особисто для мене це був ключовий момент. Тому що я не розбираюсь в природніх пологах. Це були другі пологи в житті і можливо останні. І на відміну від доули це все-таки особисте. Тому професійний погляд збоку мав для мене дуже велике значення.

6. На даний момент я на 100% впевнений в тому, що під час родів шкоди заподіяно не було. Тому, якщо у вас нормальна вагітність, ви психологічно стійкі і готові до війни з лікарем (якщо він виявиться неадекватом), то вам дорога на чергову бригаду. Або пробувати домовлятись з якимось "своїм" лікарем, щоб він був готовий, що його будуть обмежувати. Може бути конфлікт, лікар образиться, почне тиснути і ви погодитесь (чи ваш чоловік), що лікар краще знає...і толку з доули? Одним словом - на даний момент це поки що велика проблема, тому що треба комусь довіряти абсолютно. Оскільки доула, як помічник, старається зберегти психологічний комфорт жінки - вона однозначно відступить, тому що це вибір жінки і чоловіка. Звичайно, що тут спрацьовує ще інший фактор - лікарі донедавна мали абсолютну владу, отримували 100% гонорару і були на олімпі. А тут такий облом. Може бути впевнені, що вони боротимусься до останнього. Фактично реформа медицини і можливість офіційно отримувати дійсно високу зарплату повністю нівелює цю проблему, але до того часу, поки пацієнт для лікаря - це в першу чергу заробіток, буде війна. Тому що ще кілька років тому доул не було. зараз їх стає щоразу більше і вони будуть міняти цю систему. І це зрештою добре.

Найбільше переглядали